Історія справи

Постанова ВГСУ від 10.03.2015 року у справі №922/1866/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2015 року Справа № 922/1866/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого І. Алєєвої Л. Рогач за участю представників:позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)відповідачаБиструшкін В.Ю. - довіреність від 12.01.2015 р.третьої особине з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської міської ради на постановувід 22.10.2014 р. Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 922/1866/14 господарського суду Харківської областіза позовомХарківської міської радидо Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "Східна Хвиля"третя особаДепартамент земельних відносин Харківської міської радипровнесення змін до договору Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.02.2015 р. у складі колегії суддів: Дроботової Т.Б. - головуючого, суддів: Волковицької Н.О., Рогач Л.І. касаційна скарга Харківської міської ради на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.10.2014 р. у даній справі прийнята до розгляду та призначена на 24.02.2014 р.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України № 03-05/250 від 23.02.2015 р. у зв'язку із перебуванням судді Волковицької Н.О. у відпустці, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Дроботова Т.Б., судді: Алєєва І.В., Рогач Л.І. про що повідомлено присутніх у судовому засіданні представників сторін. Відводів складу суду не заявлено.

Ухвалою від 24.02.2015 р. розгляд справи відкладено на 10.03.2015 р., з повідомленням присутніх у судовому засіданні представників сторін.

В С Т А Н О В И В :

У травні 2014 року Харківська міська рада звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ компанія "Східна Хвиля" про внесення змін до договору оренди землі від 06.08.2004 р. (державна реєстрація 03.09.2004 р. за № 8883/04) шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору оренди землі в редакції, яка викладена позивачем у позовній заяві, посилаючись на приписи статей 93, 125, 126, 189 Земельного кодексу України, статей 629, 649, 651, 653, 654, 792 Цивільного кодексу України, статей 15, 30 Закону України "Про оренду землі", статей 13, 15, 18, 21 Закону України "Про оцінку земель".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі рішення Харківської міської ради від 28.04.2004 р. № 66/04 між сторонами було укладено договір від 06.08.2004 р. (реєстрація від 03.09.2004 р. № 8883/04) оренди земельної ділянки строком до 01.12.2029 р. для експлуатації АЗС за адресою: Мерефянське шосе, 36 в м. Харкові із встановленням у пункті 9 договору нормативної грошової оцінки у розмірі 640 853 грн.

Рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 р. № 1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р., згідно з пунктом 1 якого встановлено базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн., яка визначена на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 р. та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України, із визначенням у пункті 2 цього рішення застосування нової нормативної грошової оцінки з 01.01.2014 р. При цьому, як вказував позивач, попередня нормативна грошова оцінки земель міста була введена відповідними рішеннями органу місцевого самоврядування з 01.03.2008 р.

Позивач зазначав, що рішенням міської ради від 25.09.2013 р. № 1269/13 "Про затвердження Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р.", зокрема, встановлено, що зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у м. Харкові, затвердженим відповідним рішенням ради від 29.12.2012 р. № 960/12.

Проте, надіслані виконавчим органом Харківської міської ради - Департаментом земельних відносин листи - пропозиції від 07.12.2013 р. з проектом додаткової угоди до договору, залишені відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення до суду.

ТОВ компанія "Східна Хвиля" у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти її задоволення вказувало на те, що товариство не отримувало витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а у наданих позивачем витягів встановлений коефіцієнт функціональності на рівні 2,5 хоча, на думку відповідача, цей коефіцієнт повинен бути 1,0.

Відповідач, посилаючись на положення Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого спільним Наказом Міністерства аграрної політики, Української академії аграрних наук, Держкомземом, Міністерством будівництва архітектури та житлово-комунального господарства від 27.01.2006 р. № 18/15/21/11, вказував на те, що коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) ураховує відносну прибутковість видів економічної діяльності та становить для категорії земель за функцією використання, зокрема, такі коефіцієнти: землі комерційного використання - 2,5; землі транспорту, зв'язку - 1,0.

Тобто, на думку відповідача, оскільки товариству за договором була передана земельна ділянка несільськогосподарського призначення - землі транспорту, застосування коефіцієнту функціонального використання, як для земель комерційного призначення при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки за даних умов є протиправним, а дії Харківської міської ради в частині застосування коефіцієнту функціонального використання для земель комерційного призначення (Кф 2,5) при здійсненні розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка знаходиться в оренді у відповідача, не відповідають діючому законодавству.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.05.2014 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка на заявляє самостійних вимог на предмет спору Департамент земельних відносин Харківської міської ради.

Департамент земельних відносин у поясненнях на позовну заяву просив задовольнити позовні вимоги міської ради вказуючи на те, що відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, положень Закону України "Про оцінку земель" була проведена нормативна грошова оцінки земель міста Харкова, технічна документація з якої затверджена відповідно до вимог закону відповідним рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 р. № 1209/13, що є підставою для приведення укладених договорів оренди землі у відповідність до вимог законодавства, у зв'язку з чим відповідачу, якому за спірним договором від 03.09.2004 р. передано земельну ділянку для експлуатації АЗС, було надіслано проект додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі, який останнім не підписаний, вимоги органу місцевого самоврядування проігноровані.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.07.2014 р. (суддя Доленчук Д.О.) у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що при здійсненні розрахунку нормативно грошової оцінки землі безпідставно віднесено земельну ділянку площею 0,2940 га у м. Харкові, Мерефянське шосе, 36, яку орендує відповідач, до категорії земель за функціональним використанням "Комерційне використання", а розрахунок величини нормативно грошової оцінки вказаної земельної ділянки із застосуванням коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки в розмірі 2,5 є необґрунтованим. Крім того, судом вказано, що у витягу № 268 від 30.10.2013 р. з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки зазначено, що вся площа 2940 кв.м. знаходиться під забудовою, та для всієї площі застосовано коефіцієнт функціонального використання Кф 2,5, в той час, як спірна земельна ділянка, яку орендує відповідач, повністю не забудована, що підтверджується пунктом 2 договору оренди землі.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині внесення змін до пункту 13 договору, посилаючись на приписи Податкового кодексу України та Закону України "Про оцінку земель" зазначав, що станом на час подання позову та судового розгляду цієї справи, орендна плата за землю не залежить від земельного податку, а законодавчо пов'язана та залежить лише від нормативно грошової оцінки землі, а відтак, вимога позивача щодо внесення змін у пункт 13 договору оренди землі щодо підстав перегляду орендної плати за землю, в залежності від зміни земельного податку, є незаконною.

Крім того, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог, посилаючись, зокрема, на приписи статті 632 Цивільного кодексу України, вказував на те, що одночасна зміна, як ставки орендної плати так і нормативно грошової оцінки законом не передбачена.

При цьому, суд першої інстанції також зазначав, що позивачем не надано доказів попереднього погодження з відповідачем розміру орендної плати запропонованої у додатковій угоді, а в порушення Порядку оформлення договорів оренди землі у м. Харкові не надано доказів погодження додаткової угоди директором Юридичного департаменту, тобто позивачем не були виконані відповідні умови Порядку оформлення договорів оренди землі у м. Харкові, у зв'язку з чим запропонована останнім редакція додаткової угоди до договору оренди не може бути укладена між сторонами.

За апеляційною скаргою Харківської міської ради Харківський апеляційний господарський суд (судді: Хачатрян В.С., Білоусова Я.С., Гетьман Р.А.), переглянувши рішення господарського суду Харківської області від 28.07.2014 р. в апеляційному порядку, постановою від 22.10.2014 р. залишив його без змін з тих же підстав.

Суд апеляційної інстанції також дійшов висновку, що уклавши договір оренди земельної ділянки, Харківська міська рада набула статусу сторони договору та взяла на себе зобов'язання за договором оренди земельної ділянки, погодивши відповідний розмір орендної плати, змінити який за відсутності передбачених умовами договору та законом підстав для цього, рада на виконання Положення має змогу лише як учасник цивільно-правових та господарських правовідносин шляхом укладання нової угоди, або шляхом внесення змін до раніше укладеного договору оренди земельної ділянки за взаємною згодою з відповідачем, визнавши, при цьому, правомірним висновок суду першої інстанції про неможливість односторонньої зміни умов договору внаслідок зміни нормативної оцінки землі відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства, принципам свободи договору.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у зв'язку з відсутністю передбачених законодавством та умовами договору оренди землі від 06.08.2004 р. підстав для зобов'язання укласти додаткову угоду до цього договору про зміну розміру орендної плати без відповідного волевиявлення відповідача, а також зважаючи на те, що спірним договором оренди землі чи законом зміна нормативної грошової оцінки землі не передбачена, як підстава для внесення змін до договору, та в доданій до позову додатковій угоді наведено зміни до договору за відсутності підстав, встановлених договором чи законом, висновок господарського суду першої інстанції про відмову в позові визнано правомірним та обґрунтованим.

Харківська міська рада подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що згідно зі статтею 144 Конституції України та статтею 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення органів місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, є обов'язковими до виконання всіма суб'єктами на відповідній території, а відтак, з огляду на чинність рішення Харківської міської ради від 03.07.2013 р. № 1209/13 про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова, рішення від 25.09.2013 р. № 1269/13 про затвердження Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова та рішення від 29.12.2012 р. № 960/12 про затвердження Порядку оформлення договорів землі у м. Харкові, виходячи з приписів чинного законодавства, висновки судів про відсутність законних підстав для здійснення перерахування розміру орендної плати, у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки землі не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам законодавства.

Заявник касаційної скарги вважає помилковим висновок судів стосовно того, що спірна земельна ділянка за функціональним використанням відноситься до земель транспорту, оскільки земельна ділянка, передана відповідачу за спірним договором, відноситься за основним цільовим призначенням до категорії - землі транспорту, а за функціональним використанням відноситься до земель комерційного використання.

Віднесення земель до категорії земель за функціональним використанням провадиться згідно з Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель, затвердженою наказом Держкомстату України від 05.11.1998 р. № 377, відповідно до видів економічної діяльності, зазначених у довідках, що надаються органами державної статистики. При цьому, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку конкретної земельної ділянки є офіційним документом, який видається територіальним органом Держземагентства з урахуванням даних статистичної звітності з кількісного обліку земель на підставі якого здійснюється розрахунок розміру орендної плати, а класифікація земель саме за функцією використання з метою визначення коефіцієнту функціонального використання, який застосовується при наданні даних та оформленні витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначена у Додатку № 1 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (пункти 3.5, 3.7, 3.9, 3.10 Порядку). Разом з цим, судами залишено поза увагою, що до складу земель, які відносяться до земель транспорту із застосуванням коефіцієнту 1,0 не входять землі під автозаправними станціями, що спростовує висновки судів про невірне застосування коефіцієнту 2,5 при розрахунку розміру орендної плати.

Скаржник зауважує на залишенні судами поза увагою правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20.08.2013 р. у справі № 3-19гс12 стосовно того, що оскільки сторонами у договорі зазначено можливість зміни розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то вчинена у встановленому чинним законодавством порядку зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, на підставі рішення Харківської міської ради від 28.04.2004 р. № 66/04 "Про припинення та надання у користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель і споруд, 06.08.2004 р. між Харківською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Східна Хвиля" (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого в оренду відповідачу передається земельна ділянка несільськогосподарського призначення - землі транспорту, загальною площею 0,2940 га у тому числі під забудовою 0,0055 га, інших угідь 0,2885га.

На земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля, яка належить орендарю на праві колективної власності, а також інші об'єкти інфраструктури (пункт 3 договору).

Пунктом 43 договору сторони визначили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір зареєстровано 03.09.2004 р. за № 883/04 у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах".

Пунктом 8 договору встановлений строк його дії та передбачено, що договір укладено строком: на період реконструкції до 01.01.2005 р. (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації); на період експлуатації - до 01.12.2009 р., з встановленням переважного права на поновлення договору.

Згідно пункту 5 договору оренди землі від 06.08.2004 р. (державна реєстрація від 03.09.2004 р.) нормативна грошова оцінка земельної ділянки на період реконструкції згідно з довідкою № 1682/04 від 14.07.2004 р. становить 128 171 грн. та на період експлуатації згідно з довідкою № 1683/04 від 14.07.2004 р. становить 640 853 грн.

Судами під час розгляду справи також було встановлено, що рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 р. № 1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р., пунктом 1.1. якого затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 року та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України.

Пунктом 2 вказаного рішення міською радою встановлено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р. застосовується з 01.01.2014 р. (а.с. 59).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога Харківської міської ради про внесення змін до договору оренди землі від 06.08.2004 р. (державна реєстрація від 03.09.2004 р. за № 8883/04) шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору оренди землі в редакції, яка викладена позивачем у позовній заяві, а саме щодо зміни та доповнення, зокрема: пункту 2 договору щодо зазначення кадастрового номеру земельної ділянки; пункту 9 договору щодо порядку та розміру орендної плати за землю; пункту 13 договору щодо підстав перегляду розміру орендної плати; пункту 14 договору про встановлення обов'язку на сплату пені у разі невнесення орендної плати; пункту 28 договору щодо права орендодавця на звернення до суду у випадку ухилення орендарем від перерахунку орендної плати, з підстав змін у законодавстві та затвердження відповідним рішенням органу місцевого самоврядування, згідно з вимогами закону, нової нормативної грошової оцінки земель міста, яка є базою оподаткування та розрахунку розміру орендної плати за землю.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, у пункті 5 договору оренди землі сторонами зазначена нормативна грошова оцінка землі, визначена згідно з довідками від 14.07.2004 р., а рішенням Харківської міської ради від 03.07.2003 р. № 1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 р. № 1269/13 затверджено Порядок впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р. пунктами 2, 3 якого передбачено, що плата за землю на підставі даних технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р. вводиться в дію з 01.01.2014 р. і зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові (а.с. 61).

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 268 від 30.10.2013 р. базова вартість земельної ділянки по вул. Мерефянське шосе, 36, переданої для експлуатації АЗС становить 291,18 грн. за кв.м. (а.с. 26).

У пункті 13 договору оренди землі від 06.08.2004 р. (державна реєстрація від 03.09.2004 р.) сторони передбачили, що розмір орендної плати переглядається у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 36 цього договору, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни договору, спір вирішується у судовому порядку.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 628 вказаного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статей 651, 652 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Орендна плата за землю визначена у частині 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Здійснюючи судовий розгляд справи та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що норми права, на які посилався позивач, а саме статті 11, 626, 651, 653, 654 Цивільного кодексу України, статті 15, 179, 188 Господарського кодексу України, статті 2, 13, 15, 18 Закону України "Про оцінку земель", стаття 30 Закону України "Про оренду землі" та інші, містять правила, котрі регулюють загальні засади зміни та розірвання договорів, загальні засади відносин пов'язаних із платою за землю, однак, жодна з норм, вказаних позивачем, не містить прямого припису про обов'язковість зміни умов договору оренди землі в частині розміру орендної плати в разі прийняття орендодавцем рішення про затвердження нової нормативної грошової оцінки переданих в оренду земель, а договором оренди землі, укладеним між сторонами не передбачено такої підстави для внесення змін до договору, як зміна нормативної грошової оцінки земель.

Судами першої та апеляційної інстанції було зроблено висновок, що за змістом норм чинного законодавства передумовою для зміни умов договору оренди землі є наявність взаємної згоди сторін, а у зв'язку з тим, що умовами договору оренди землі від 06.08.2004 р. (державна реєстрація від 03.09.2004 р.) сторони не погодили права позивача на внесення змін до нього в частині збільшення розміру орендної плати в односторонньому порядку на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування за відсутності законодавчої зміни ставок земельного податку, вимоги про внесення змін у договір за рішенням суду безпідставні.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтею 2 Закону України "Про плату за землю" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим законом. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

У зв'язку з введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011 р. Закон України "Про плату за землю" втратив чинність, а питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою регулюється виключно цим Кодексом, згідно зі статтею 288 якого, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 % нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду - 12% нормативної грошової оцінки.

Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ Податкового кодексу, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок (стаття 271 цього Кодексу).

Згідно з підпункту 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XIII Податкового кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначено Законом України "Про оцінку земель", відповідно до абзацу п'ятого статті 5 якого нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Суб'єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель є органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері оцінки земель, а також юридичні та фізичні особи, зацікавлені у проведенні оцінки земельних ділянок (стаття 6 Закону).

Відповідно до статей 15, 18 Закону України "Про оцінку земель", підставою для проведення оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз у 5 - 7 років.

Статтею 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (частина 2 вказаної норми).

Відповідно до статті 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується рішенням відповідної сільської, селищної і міської ради.

Згідно з пунктами 34, 35 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

Статтею 73 вказаного Закону встановлена обов'язковість актів і законних вимог органів та посадових осіб місцевого самоврядування та передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Статтею 21 Цивільного кодексу України та статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено можливість визнання незаконними в судовому порядку актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази визнання незаконними, скасування чи визнання недійсними рішень Харківської міської ради № 1209/413 від 03.07.2013 р. "Про затвердження "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р." та рішення міської ради № 1269/13 від 25.09.2013 р. "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова".

При цьому, здійснюючи судовий розгляд справи та відмовляючи у задоволенні позовних вимог судами першої та апеляційної інстанції залишено поза увагою, що нормами чинного законодавства та умовами укладеного між сторонами договору встановлена можливість внесення змін до договору, а оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 04.07.2011 р. № 41/81пд, від 30.05.2011 р. № 17/299-10, від 23.05.2011 р. № 7/105-10 (30/234-09), від 20.11.2012 р. № 28/5005/640/2012, від 20.08.2013 р. № 5017/781-2012, від 20.08.2013 р. та від 03.12.2013 р. № 5009/3430/12.

За приписами частини 1 статті 11128 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Проте, судами першої та апеляційної інстанції вказані приписи законодавства та правова позиція Верховного Суду України щодо наявності підстав для перегляду розміру орендної плати за землю, встановленої умовами договору оренди землі, залишені судами поза увагою.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи позовні вимоги в частині встановлення розміру орендної плати за земельну ділянку у розмірі 8,4% від нормативної грошової оцінки землі, міська рада посилалась на розрахунок № 594/14 від 14.11.2013 р., за підписом начальника управління земельних відносин, з посиланням на рішення Харківської міської ради № 41/08 від 27.02.2008 р. "Про затвердження положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди землі в м. Харкові" зі змінами та доповненнями згідно рішення № 242/08 від 10.09.2008 р. (а.с. 25, 67).

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи, судами першої та апеляційної інстанції не з'ясоване питання стосовно того, чи може вказаний розрахунок підтверджувати, чи навпаки, встановлення уповноваженим органом розміру орендної плати.

При цьому, в матеріалах справи відсутній Порядок визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди землі в м. Харкові, який затверджений рішенням Харківської міської ради № 41/08 від 27.02.2008 р., на який посилається позивач, як й відсутнє рішення № 242/08 від 10.09.2008 р. про внесення змін до рішення ради № 41/08.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди вказували на те, що при розрахунку нормативно грошової оцінки земельної ділянки, яку орендує відповідач, безпідставно застосовано коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки Кф, в розмірі - 2,5, оскільки як вбачається з пункту 1 договору оренди землі від 06.08.2004 р. (державна реєстрація від 03.09.2004 р.) відповідачу передана земельна ділянка несільськогосподарського призначення - землі транспорту, а відповідно до таблиці коефіцієнтів, які характеризують функціональне використання земельної ділянки Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 р. № 18/15/21/11, до земель транспорту, зв'язку застосовується коефіцієнт - 1.

Статтями 18 та 19 Земельного кодексу України передбачено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

До земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту (частина 1 статті 67 Земельного кодексу України).

При цьому, відповідно до пункту 3.5 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 №18/15/21/11, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), ураховує відносну прибутковість видів економічної діяльності.

Частинами 2, 3 вказаного пункту 3.5 Порядку передбачено, що віднесення земель до категорії земель за функціональним використанням провадиться згідно з Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженою наказом Держкомстату України від 05.11.1998 р. № 377, зареєстрованою в Мін'юсті України 14.12.1998 за № 788/3228, відповідно до видів економічної діяльності, зазначених у довідках, що надають юридичним особам органи державної статистики. Коефіцієнт функціонального використання для земельних ділянок змішаного використання визначається як середньозважене (за площею) значення коефіцієнтів функціонального використання окремих частин земельної ділянки змішаного використання. Підставою для виділення частин земельної ділянки різного функціонального використання є виключно затверджені дані інвентаризації земельної ділянки та землеустрою.

При цьому, у Додатку № 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки (Кф) та передбачено, що до складу категорії земель за функцією використання - землі транспорту, зв'язку, до яких застосовується коефіцієнт 1,0 відносяться: землі наземного і підземного транспорту (землі шляхів, землі автомобільного, залізничного, трамвайного і тролейбусного, трубопровідного транспорту, землі метрополітену); землі водного транспорту; землі авіаційного транспорту; допоміжні транспортні послуги; землі пошти та зв'язку.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи та ототожнивши поняття основного цільового призначення земельної ділянки за категорією (землі транспорту) із функціональним використанням земельної ділянки (комерційне використання) судами першої та апеляційної інстанції не надано належної оцінки доводам позивача стосовно передачі відповідачу в користування земельної ділянки, на якій розташований об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля, яка належить відповідачу на праві власності, а також інші об'єкти інфраструктури, для реконструкції існуючої АЗС та для експлуатації цього об'єкту (пункти 1, 15 договору), саме для комерційного використання земельної ділянки.

За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Оскільки в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.10.2014 р. у справі № 922/1866/14 та рішення господарського суду Харківської області від 28.07.2014 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач